Червень 20

Спецпотяги: на чому їздять політики

Як би не удосконалювалися інші види транспорту, залізничний досі не розгубив своїх шанувальників. Перші особи держав, як і сто років тому, не позбавляють себе задоволення завести власний поїзд – броньований, надійний, комфортний.

Що являє собою ця іграшка в наші дні, в Росії, наприклад, дізналися у 2001 р., коли в країну з офіційним візитом вирушив північнокорейський лідер Кім Чен Ір. Щоб дістатися до Москви з Далекого Сходу, йому знадобилося десять днів.

Броньований поїзд Кім Чен Іра

Весь шлях броньований поїзд із 21 вагона, попереду якого йшли два локомотива на випадок, якщо шлях заміновано, пройшов зі швидкістю не вищою 57 км на годину. Усередині цей сухопутний лінкор, виготовлений в Японії за спецзамовленням, виглядає як кабінет високопоставленого радянського чиновника. Все в дереві і виглядає дорого. Картину доповнює величезна електронна карта стеження в особистому вагоні Кім Чен Іра. На ній відбивається сигнал із супутника, що показує маршрут поїзда. Наявний також Інтернет.

Вся електроніка забезпечується енергією від вагона-електростанції. Він у складі потягу за рахунком був другим, у першому жила російська група. У поїзді був спеціальний вагон-гараж, в якому їхав лімузин лідера КНДР – подовжений «Мерседес».

той самий Мерседес

Поїзд ще не доїхав до Москви, як були опубліковані знімки одного з його вагонів, зроблені в Омську. На них видно дев’ять отворів, один з яких обведено крейдою. Судячи з розміру отворів, у вагон потрапили кулі калібру 7,62. А обводити крейдою пробоїни прийнято у випадку балістичної експертизи.

Локомотив прикриття

П’ятьма днями пізніше бронепоїзд Кім Чен Іра знову постраждав. Відеооператори пітерського телеканалу зняли розбите вікно в першому вагоні, єдиному, яке не був броньованим. Крім того, коли лідер КНДР проїжджав озеро Хасан, хтось кинув камінь, розбивши дзеркальне скло. Розташоване за ним броньоване скло залишилося ціле. Ще одна НП сталася під час повернення з Петербурга в Москву. На перегоні з Твері літерний мало не наскочив на бетонну шпалу, що лежала на рейках. Зіткнення вдалося уникнути завдяки щасливій випадковості. Однак, якби воно відбулося, поїзд не зійшов би з рейок, так як забезпечений спеціальними захисними механізмами.

Потяги королеви

Кім Чен Ір виявився не єдиним любителем неспішної їзди. Їзда в поїзді на швидкості 50 км на годину була улюбленим видом відпочинку Франкліна Рузвельта. Однак він ухилявся від того, щоб вирушати в поїздки 13-го числа. Ця обставина незмінно враховувалося при складанні графіків проведення міжнародних переговорів, в яких він брав участь.

Виключно негативно ставиться до «чорної» п’ятниці, так само як і до числа 13, і англійська королева Єлизавета II. Коли в 1965 р. вона приїжджала до Німеччини, в останній момент з’ясувалося, що поїзд прибуває на 13-й шлях Дуйсбургського вокзалу. Довелося вжити екстрених заходів, і поїзд королеви благополучно прибув на шлях 12-а.

Вірити чи не вірити в прикмети – питання спірне. У всякому разі, королівському потягу Єлизавети II Royal Train в 2004 р. виповнилося 162 роки. Вперше цей потяг вийшов на лінію в 1842 р., коли королева Вікторія подорожувала з міста Слоу в Паддінгтон. В її спеціальному салон-вагоні обладнані спальні, ванни і робочі кабінети. Їх відрізняє сріблястий клен столів, синій муар диванів, стьобаний шовк стель. Слідом за Вікторією завели собі особисті поїзда король Едуард VII, королева Олександра і королева Марія.

Дійшло до того, що довелося будувати спеціальний королівський вокзал в Госпорті.

Royal Train ззовні

У наші демократичні часи королівській сім’ї довелося відмовитися від всієї цієї розкоші, залишивши собі Royal Train. З міркувань економії, в 1997 р. число його вагонів було скорочено з 14 до 9, в результаті чого загальні витрати на утримання поїзда знизилися з 1,9 млн. до 600 тис. фунтів стерлінгів. Однак в 2001 р. британські парламентарії зажадали, щоб королева відмовилася і від цього.

Утримання королеви обходиться кожному британцеві в пів євро на рік. Це трохи більше долара і вдвічі менше, ніж коштує маленька чашка кави. Проте парламентарії визнали, що королівські поїздки залізницею обходяться занадто дорого.

18 січня 2002 року королева Великобританії Єлизавета II оголосила про рішення відмовитися від свого потяга. Було оголошено, що королівський поїзд буде задіяний в останній раз під час святкування піввікового ювілею царювання Єлизавети II в червні 2002 р. Як саме вдалося домовитися Її Величності з парламентом, невідомо, але королева в результаті відстояла свій улюблений поїзд. 4 квітня вона прибула на ньому до Парижа з державним візитом, приуроченим до 100-річчя створення Антанти – «сердечного союзу» Британії та Франції. Під оплески зустрічаючих Єлизавета II вийшла на перон і уважно оглянула декорований електровоз Eurostar, розмальований символікою Антанти і прикрашений прапорами Великої Британії та Франції.

Втім, у житті королеви був і ще один поїзд-улюбленець. 120 років тому із Парижа до Стамбула здійснив свій рейс Oriental Express, відомий за романами Агати Крісті.

Тепер легендарний поїзд курсує за маршрутом Москва-Шанхай.

У 1883 р., коли він був виготовлений, поїзд прикрашали східні килими, оксамитові фіранки, стіни були оброблені червоним деревом. Крім того, тут чудово годували. Курсуючи по маршруту Париж – Стамбул, поїзд заходив майже у всі європейські столиці, тому отримав назву Oriental Express. Його пасажирами були королева Єлизавета II, президенти Франції Шарль де Голль і Жорж Помпіду, Микита Хрущов.

Після того як поїзд купила російська туристична фірма, в 1994 р. робітники Тамбовського вагоноремонтного заводу відреставрували поїзд. Модернізації піддалися системи гальм, електропостачання, опалення вагонів. Були відремонтовані кінотеатр, два ресторани, бар, спальні купе, індивідуальні туалети, ванні кімнати, проведена реставрація килимів, дзеркал, оксамитової оббивки. Однак замість королівських осіб, президентів і генсеків тепер основними пасажирами стали куди менш родовиті люди. Oriental Express породжує у них відчуття причетності до вищого світу – вихід до вечері в смокінгах та вечірніх сукнях, світські бесіди під стукіт коліс. Квиток на поїзд (у 2002 році) коштує 5 тис. євро, і публіка намагається не привертати до себе уваги. Тому легендарний поїзд катається по Росії тихо, як привид.

Від Хрущова до Солженіцина

Крім Oriental Express, по Транссибірській залізниці можна покататися на спецпотягу у вагонах 1-ї категорії, створених в 1958-1962 рр. на ленінградському заводі імені Єгорова на замовлення Микити Хрущова. Президентський вагон, який пережив всіх керівників країни, починаючи з Хрущова і закінчуючи Єльциним, ще недавно їздив у складі урядового поїзда. На його дивані відпочивали Хрущов і Брежнєв, Андропов і Черненко, Горбачов і Єльцин. Енергообладнання в ньому американське, кондиціонери німецькі, щиток управління латвійський. Корпус куленепробивний, броньовані скла важать майже 60 кг. В купе мандрівників чекає номенклатурний комфорт: важкі фіранки на вікнах, двері і шафа з темного дерева з різьбленим орнаментом. М’яке крісло і такий же диван, який провідник ввечері в два прийоми перетворює на ліжко. Між двома купе – душова кабіна.

Розкішшю цього потягу насолодився Олександр Солженіцин, який після повернення з еміграції проїхав на ньому через всю Росію. Глава ЛДПР Володимир Жириновський якось орендував поїзд на час передвиборної кампанії. Путін теж скористався цим засобом пересування на початку свого президентства.

Однак у 2001 р., коли Володимир Володимирович здійснив поїздку з Томська до Омська, він віддав перевагу поїзду, виготовлений для Єльцина у 1998 р. на секретній ділянці вагонного заводу в Твері. Вагони виконані із спецсталі, стінки укріплені броньованими панелями, використано особливий пристрій коліс. Усередині обробка з цінних порід дерева, малахіту та коралів. Потяг складався з 12 вагонів. Президентський, де розташовувалась резиденція Путіна, зовні не відрізняється від звичайного, правда, він більш обтічний і має підвищену стійкість. В іншому – «губернаторському» – розмістилися глави регіонів Росії, через які проходить Транссиб. У потязі був вагон для журналістів, вагон-ресторан, вагони-«гаражі», в яких розташовувалися автомобілі президентського кортежу. Був навіть вагон-сауна з гідромасажем.

Товщина броні – 5 см. Вхідні броньовані двері розташовані всередині вагона. Щоб відкрити або закрити їх, потрібно прикласти деяке зусилля. Вікна відкриваються за допомогою ручки, що крутиться, як в автомобілях (хоча відсутність автоматики трохи дивує). Купе головного пасажира – це кабінет і спальня за сумісництвом, в ньому розташовані тахта, диван, вбудовані шафи, робочий стіл і тумбочка.

З купе, не виходячи в коридор, можна потрапити у ванну і туалет, а слідом і в кімнату охорони. У разі нападу на потяг в кабінеті-спальні глави держави є запасний вихід. Він веде прямо на рейки. Вага VIP-вагона – 63 т, на десяток тонн важче звичайного. За всю історію СРСР і новітню історію Росії випущено всього сім подібних вагонів.

Святе святих

Пасажирські поїзди спеціального призначення в СРСР обслуговувало 12 локомотивів депо «Київ-пасажирський». За цими машинами дуже стежили. Спеціальні інструкції визначали всі параметри – товщину колісних бандажів, їх прокат, пробіг між ремонтами… Найменше відхилення від цих вимог – і локомотив вибраковували, хоча він і залишався в особливому списку.

Машиністи дізнавалися про поїздку мінімум за три дні. З уже згаданих дванадцяти локомотивів відбирали чотири-п’ять. Потім і їх пропускали через сито. Машиністів для таких поїздок затверджував КДБ. До них пред’являли особливі вимоги – стаж роботи, класність, сімейний стан, моральна стійкість. У результаті виїжджали три локомотива. Перший іде без вагонів, як розвідка, через десять хвилин – потяг з двома локомотивами. При цьому ні один потяг попереду літерного не відправляли. Состав слідом за урядовим можна було відправити, тільки коли останній пройшов попередню станцію. Спецпотяг вів не один машиніст з помічником, як звичайно. У кабіні першого локомотива обов’язково були машиніст-інструктор і два машиністи, а також співробітник КДБ. Місць для всіх не вистачало, комусь доводилося стояти. По всьому маршруту слідування стрілки зашивали висячими замками.

У літерному поїзді після локомотива слідують три-чотири вагони, так зване прикриття, тільки після них йде вагон, де їде «перша особа». В дорозі на кожному переїзді в будь-який час доби знаходиться охорона.

Однак брежнєвській охороні здалося ненадійним, що локомотив щоразу перед поїздкою здійснює перегін по маршруту Київ – Москва. Тримати склади в столиці, під рукою, з метою забезпечення безпеки престарілого генсека, здавалося надійніше і простіше. Для вирішення цієї проблеми згадали про напівпокинуту залізничну гілку, що проходила на задвірках житлового масиву по Пантелеевскій вулиці поруч з Ризьким вокзалом. Мало кому відомо, що недалеко звідси, у дворах, загублений ще один вокзал, який місцеві жителі називають урядовим. Його під’їзні шляхи закриті житловими будинками, які знаходяться на відстані 10-20 м від рейок. За існуючими нормативами залізнична гілка повинна була бути знята. Замість цього, у 1974 р. тут побудували урядовий вокзал, який нині через непотрібність здають в оренду туристичним фірмам.

Вокзал – крихітний, всього один перон, поруч з яким знаходиться відстійник локомотивів урядового запасу. Зате зручний. Навіщо створювати непотрібний галас навколо від’їзду і прибуття перших осіб держави? А тут всього кілька хвилин їзди по сполучної гілці Московської залізниці, і ви можете з шиком проїхатися у вагоні Orient Express повз Ленінградський, Ярославський, Казанський, Курський або Ризький вокзали. Ось звідки треба вести відлік кілометражу вітчизняних залізниць!

Безпека Батька народів

Такі заходи захисту ніщо в порівнянні з методами, до яких вдавався свого часу Сталін. Нині його салон-вагон зберігається в місті Горі, в Музеї Сталіна. Всередині – ванна кімната, спальня, зал для засідань. У цьому вагоні Батько народів їздив на конференції в Тегеран, Ялту і Потсдам. Поїзд, який віз його на Потсдамську конференцію разом з почтом, складався з трьох салон-вагонів і восьми звичайних спальних. За два тижні до поїздки на столі у генералісимуса лежав такий документ:

«Товарищу Сталину И.В.

НКВД СССР докладывает об окончании подготовки мероприятий по подготовке приема и размещения предстоящей конференции. Подготовлен специальный поезд. Маршрут длиной в 1923 километра (по СССР — 1095, Польше — 594, Германии — 234). Обеспечивают безопасность пути 17 тысяч солдат и офицеров войск НКВД, 1515 человек оперативного состава. На каждом километре железнодорожного пути от 6 до 15 человек охраны. По линии следования будут курсировать 8 бронепоездов войск НКВД.

Л.Берия».

(Держархів РФ. Ф.9401. Оп.2. Д. 97. Т.VI. Лл.124-130).

Як відомо, колія на європейських залізницях вужча, ніж була в СРСР. Можна було в Бресті переставити вагони на євроколеса. Але взяти на себе відповідальність за це (не дай бог, вождю не сподобається!) ніхто не наважився. Тому залізничний шлях від кордону СРСР до Потсдама – 828 км – був «перешитий» до радянської ширини.

Основний поїзд, в якому їхав Сталін, охороняло 90 офіцерів. Причому помічники коменданта поїзда майор держбезпеки Комов і старший лейтенант Пєтухов були зобов’язані невідлучно перебувати на паровозі, контролюючи роботу паровозних бригад (машиністи і кочегари яких теж були офіцерами держбезпеки). Поїзд забезпечили величезним запасом палива і води. Було передбачено все: продукти, перевірені в спецлабораторії, шифрувальники, радіозв’язок.

Попереду поїзда йшов контрольний склад з 40 оперативниками управління охорони, а ззаду – поїзд з 70 бійцями військ НКВС.

Для охорони шляхів було виділено 17 140 бійців НКВД, так що на кілометр дороги від Москви до Бреста припадало 5 солдатів. А на території Польщі та Німеччині – по одному на кожні 100 м. Крім того, на кожні 3-5 км шляху доводилося по оперативнику, який відповідав за агентурно-оперативні заходи в 5-кілометровій зоні дороги. На додаток до цього на самих «засмічених ворожим елементом» ділянках курсували бронепоїзди. Управління комісара держбезпеки 3-го рангу Павла Судоплатова відповідало за «очищення від ворожого елементу» 40-кілометрової зони уздовж залізниці.

В гості до Муссоліні

По частині захисту своєї персони під час залізничних поїздок Гітлер був гідним конкурентом Сталіна. Його спецпотяг складався з 15 вагонів: вагон фюрера, вагон імперського керівника преси, вагон з вузлом зв’язку, два салони-вагона, вагон-лазня, два вагони для свити і військових підрозділів, два спальних вагони, два багажних вагона, вагон для охорони, дві бронеплощадки зі скорострільними зенітками калібру 20 мм. Вагон фюрера був просторим. Крім купе Гітлера там були окремі купе для його особистого ад’ютанта, для ад’ютанта армійського і для особистого слуги. Було враховано пристрасть фюрера часто приймати теплу ванну, для чого в вагоні обладнали спеціальне приміщення. Одне купе перетворили на службовий кабінет керівника Третього рейху. Проте вагон фюрера не був броньований.

Маршрути трималися в найсуворішому секреті, причому складалися так, що не можна було зрозуміти, коли Гітлер буде користуватися поїздом. Про його прибуття гостям оголошували приблизно за годину. Фюрер нерідко разом з охороною входив до потягу або виходив з нього на іншому вокзалі, ніж гості. Якщо Гітлер перебував у ставці, поїзд через невизначені проміжки часу переміщався зі станції на станцію. Потяг постійно був «під парами».

Коли в травні 1938 р. Гітлер виїжджав до Італії, для організації його охорони був створений штаб на чолі з італійським міністром внутрішніх справ Бокіні. Його заступником був начальник 4-го управління РСХА групенфюрер Мюллер.

Підготовка спецпотягу фюрера почалася за кілька тижнів до поїздки. Був проведений посилений контроль на італійсько-німецькому кордоні, в портах, на дорогах. Шлях від Берліна до кордону охоронявся поліцейськими, які стояли один від одного на відстані прямої видимості. З італійсько-німецького кордону до Риму по обидва боки шляху були виставлені військові частини. Кожному залізничному чиновнику надали для контролю співробітника поліції. На паровозах знаходилися німецькі інженери. Поїздки Гітлера проводилися несподівано, тому, як правило, підготовчих охоронних заходів не було.

Через півстоліття, лідери США і західноєвропейських держав назавжди розлучилися зі спецпоїздами. Останніми з могікан залишилися, ймовірно, Путін та Кім Чен Ір.

pingv.in.ua


Позначки:, ,
Copyright Pingv.in.ua 2015-2017. All rights reserved.

Оприлюднено 20.06.2011 pingv.in.ua в категоріі "Дивовижний світ

Залишити відповідь

ввійти на сайт через 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code