Лютий 19

Що не можна було в СРСР?

«Нельзя» (рос.) – це означає, що дана дія або переслідувалося за законом, або була практично недоступною пересічному громадянину.

√ Мати свій бізнес

Тільки один цей пункт сам по собі перетворював країну на театр абсурду. Звідси витікала маса потворних явищ у сфері послуг, розваг, торгівлі, коли продавець була богинею, метрдотель в ресторані – імператором. Тут можна цілий том знущань розписати – про черги скрізь, «таксі йде в парк!», «Я від Михайла Михайловича» і т.д … Не кажучи вже про страшні обмеження в самореалізації, адже ти можеш робити кар’єру тільки в державній системі, де твій розум, творчі здібності – це останні затребувані якості, а лізоблюдство – одне з найперших.

√  Отримати вищу освіту без обов’язкового трирічного відпрацювання там, куди Батьківщина пошле

Це називалося «розподіл». Кожен випускник ВНЗ примусово влаштовувався на роботу спеціальною комісією, причому могли заслати куди завгодно. Наприклад, з Москви – в Урюпинськ, якщо пощастить 🙂 … А якщо ні – то в якийсь середньоазіатський кишлак. На три роки! Це гірше призову в армію.

Куди пошлють, часто залежало від ваших взаємин з керівником, партійним/профспілковим активом вашої навчальної групи. Зрозуміло, що всякі блатні і актив (незалежно від кольору їх диплома/інтелекту) пристроювалися на найсмачніші місця. А взагалі – сильно залежало від отриманої спеціальності, звичайно.

√  Жити там, де хочеш без дозволу влади

Тобто, ти не міг за своїм бажанням взяти і поїхати, наприклад, до Москви, зняти квартиру і влаштуватися на роботу. Все це могло бути зроблено тільки з дозволу властей, який, в багатьох випадках, було отримати майже нереально. Дозвіл цей називався «прописка». Без прописки ти взагалі не мав права ні жити де-небудь, ні лікуватися, ні працювати, ні вчитися – НІ-ЧО-ГО. Вирватися зі свого міста, де народився, можна було, поїхавши на яке-небудь комсомольське будівництво або по так званому «ліміту». Це коли на підприємства виділявся ліміт на прийом іногородніх у випадку нестачі робочих рук. Звідси виник специфічний образ – «лімітчики», оскільки жили (швидше, існували) такі люди в робітничих гуртожитках в жахливих умовах. Ну, ще можна було «одружитися на прописку». І «лімітчики» були готові на все заради цього.

Інший спосіб – вступити до інституту, але там тебе чекали інші вже описане вище веселощі – лотерея у вигляді «розподілу».

√  Поїхати на відпочинок за кордон без дозволу влади

Ніяких турагенств не було. Путівки за кордон у дуже обмеженій кількості спускалися в організації, і за кожне місце йшла битва гаманців і зв’язків. Бажаючі виїхати навіть “в яку-небудь” Польщу повинні були отримати схвалення від партії і профспілки, мати незаплямовану характеристику, міцне здоров’я. Все це вимагало багатомісячного збору купи довідок та підписів. Якщо ти зміг через це прорватися – то вважай життя вдалося. Адже ти повернешся з цієї срані весь виряджений в пух і прах, з купою вкрай дефіцитних товарів і сувенірів, якими зможеш надалі умаслювати потрібних людей (включаючи тих, хто ставив тобі підписи). Причому сама поїздка – це повна маячня, це ходіння тільки групою під наглядом спеціально приставленої людини. Ось такий «відпочинок».

А що стосується службових поїздок, то ось, наприклад, ті офіцери, кому вдавалося пробитися до воюючого Афганістану – це були просто напівбоги. У нас у військовому містечку ходили легенди про цих обраних, які просто купалися в розкоші, привозячи з гірського раю невимовні ништяки контейнерами (магнітофони, кросівки і т.п.). Вдумайтеся в це. Афганістан у роки війни за мірками радянської провінції вважався просто відмінною країною для відрядження. Споживчим раєм.

Про тих же, хто міг би їздити, припустимо, в Штати – я в провінції про такі тоді навіть не чув. Навіть про знайомих знайомих. Така людина в будь-якій компанії могла б зробити фурор, і знайомством з ним дуже б пишалися. Де-небудь в провінції ти міг би потім довго переповідати його байки про Штати («а от мій приятель недавно їздив в Штати..бла-бла-бла») і всі дівки були б твоїми. Це я майже без перебільшення говорю.

√  Купувати / продавати валюту

Ну ось, припустимо, вдалося тобі вписатися в закордонну поїздку. Життя вдалося. Але геморой насправді тільки починається. Адже ти не можеш як зараз піти в обмінник і купити декілька тисчонок баксів (тут сарказм 2015). Тоді це вважалося страшним злочином – «валютною спекуляцією». Профі каралися величезними термінами, навіть розстрілами. Тільки під самий кінець пішли послаблення.

А рублі твої за бугром – нікому не потрібні фантики. Офіційно тобі держава обміняє смішну суму (доларів 100 чи що?), І не відмовляй собі ні в чому. Тому викручувалися хто як міг: купували долари на чорному ринку, везли на продаж туди сувеніри, значки і т.п.

√  Лікуватися як і у кого хочеш

Лікуватися офіційно можна було тільки за місцем прописки, в тій поліклініці, куди ти приписаний або лікарні, куди тобі випишуть направлення. Подобаються тобі там лікарі/лікування, не подобаються – вибору немає. Будь-який крок вліво-вправо тільки по блату.

Ліки, матеріали, всі технології лікування стандартизовані і зовсім не обов’язково вони були якісними. Що дешевими – це точно. Нам всім пломбували коріння резорцином, за технологією початку століття, що з великою ймовірністю з часом призводить до руйнування коренів. І хрін кого це колихало. Нас, «совків», тепер будь-який стоматолог світу дізнається по цим «резорциновим» зубам.

√  Публічно висловлювати незгоду з владою

Участь у будь-якій публічній діяльності, вуличних акціях, публікації в ЗМІ, пов’язані з критикою влади – все це вважалося антирадянською діяльністю. З усіма відповідними проблемами: від переслідувань по роботі, позбавлення всіляких благ, до посадки особливо наполегливих.

срср бабуся сокира правда

Так що при всіх безперечних радянських плюсах (соціалці, безпеці, рівні науки/освіти і т.д.) – за підсумком дуже добре, що все це пішло в минуле.

І повернення до цього немає і не буде.


Позначки:,
Copyright Pingv.in.ua 2015-2017. All rights reserved.

Оприлюднено 19.02.2015 pingv.in.ua в категоріі "Я скажу

Залишити відповідь

ввійти на сайт через 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code