Вересень 12

Про радянські мультфільми, що дуже популярні за кордоном


Мультфільми – часом, єдине, що пов’язує нас з дитинством, що від нас безповоротно пішло. Мальовані й лялькові, веселі й сумні, мультиплікаційні фільми дарують нам радість і дитячий сміх. Анімація в СРСР – це окремий жанр, багато з творінь геніальних радянських режисерів досі роблять помітний вплив на творчість визнаних гуру сучасної (і не тільки) мультиплікації.

Радянські мультфільми із задоволенням дивляться не тільки в Україні та союзних республіках: Чебурашці та Їжачкові в тумані співпереживають глядачі всього світу, і це говорить про те, що мультиплікація – далеко не дитячий жанр.

P.S. Зазначений перелік є далеко не вичерпним.

«Снігова Королева» , 1957-й рік

Повнометражний мультиплікаційний шедевр «Союзмультфільму» люблять діти і дорослі різноманітних країн світу. Екранізацію одного з найпопулярніших сюжетів Ганса Християна Андерсона перевели на безліч мов, в числі яких англійська, німецька, італійська, французька, шведська та іспанська, а в1960-і та 1970-і роки телебачення Сполучених Штатів традиційно показувало «Снігову королеву» під час різдвяних і новорічних свят.

Марія Бабанова
Марія Бабанова

Кожен, хто дивився цю прекрасну казку, напевно звернув увагу, що Снігова Королева промальована набагато краще й ретельніше, ніж інші персонажі мультфільму. Вся справа в тому, що прекрасну, але холодну серцем Королеву створювали за технологією, яку зараз називають «live-action» , або ротоскопірування, тобто спочатку роль виконала актриса (Марія Бабанова), а потім зображення на кіноплівці покадрово перетворили на мультиплікацію.

У озвучуванні персонажів мультфільму для західних країн брали участь найвідоміші актори: так, у французькій версії Снігова Королева говорила голосом Катрін Деньов, а в 1998-му році інша відома актриса Кірстен Данст продублювала Герду.

До речі, один з визнаних геніїв сучасної анімації Хаяо Міядзакі якось сказав, що це творіння радянського режисера Льва Атаманова зробило вирішальний вплив на вибір його життєвого шляху.

«Ну, постривай!», 1969-1993 рр.

Електроніка ІМ-02Мультсеріал про пригоди Вовка і Зайця став одним із символів радянської мультиплікації. Герої цієї, без перебільшення, епічної саги полюбилися великим і маленьким глядачам в багатьох країнах світу і навіть проникли у віртуальну реальність: у 1984-му році була випущена однойменна кишенькова комп’ютерна гра (відома також як « Електроніка 24-01» або «Електроніка ІМ-02»), а в 1993-му році з’явилася гра на платформі Nintendo Entertainment System під назвою «I’ll Get You».

Спочатку творці мультфільму припускали, що Вовка озвучить Володимир Висоцький, але знаменитий поет і виконавець в той час перебував в опалі, тому до участі в проекті залучили Анатолія Папанова, хрипкий голос якого і став візитною карткою мультперсонажу.

Цікаво, що практично всі режисери відмовилися від мультфільму, лише В’ячеслав Котеночкін заявив: «У цьому щось є!» І виявився правий – радянський варіант «Тома і Джеррі» швидко став популярний не тільки в країнах соціалістичного табору, а й в усьому світі, а в 2010-му році Монетний двір Польщі навіть випустив пам’ятну колекційну монету із зображенням Зайця і Вовка.

«Крокодил Гена», 1969-1983 рр.

Едуард Успенський

Напевно, творці образів Крокодила Гени і Чебурашки навіть не припускали, яку популярність персонажі 4-серійного мультфільму знайдуть у всьому світі, особливо, звичайно, останній.

Безглузде звірятко, що нагадує не то ведмежа, не то зайця – плід фантазії знаменитого дитячого письменника Едуарда Успенського. Як стверджував автор, ідея прийшла до нього, коли письменник був у гостях у своїх знайомих, маленька донька яких ходила по дому в довгій пухнастій шубі, постійно спотикаючись і падаючи. Після чергового разу батько дівчинки вигукнув: «Ой, знову чебурахнулась!». Успенського зацікавило оригінальне слово, яке він потім і використав у книзі.

За сюжетом, екзотичне тварина потрапила до людей разом з одним із ящиків, у яких везли апельсини, причому Чебурашка так об’ївся цими фруктами, що не міг встояти на ногах, і коли ящик розкрили, просто випав звідти, за що і отримав таку смішне ім’я-прізвисько.

Анімаційні персонажі, створені Романом Качановим і Едуардом Успенським за безпосередньої участі художника-постановника Леоніда Шварцмана, мабуть, одні з найбільш впізнаваних мультиплікаційних героїв у світі. Мало хто знає, що в 1970-х роках у Швеції виходили цикли дитячих теле- і радіопередач, в яких були присутні образи Крокодила Гени і Чебурашки, тільки останнього шведи назвали Drutten, що є адаптацією російського імені (шведською drutta – «падати, спотикатися»). До речі, сюжетно шведська версія ніяк не пов’язана з радянськими мультфільмами, так що багато шведів навіть зараз поняття не мають, що їх Дрюттен – це наш Чебурашка.

В англійському і американському прокаті головний персонаж отримав ім’я Топл («Topple») , німці знають його як Куллерьхена («Kullerchen») або Плумпса («Plumps») , а у Фінляндії невідомого звіра іменують Муксіс («Muksis»).

Абсолютно незрозуміла любов японців до Чебурашки: у 2003 -му році компанія «SP International» придбала у «Союзмультфільму» права на розповсюдження цих мульт-образів до 2023 -го року, а в 2009-му році в Японії стартував показ анімаційного серіалу «Cheburashka Arere ?», створеного режисером Сусуму Кудо (Susumu Kudo) . Крім цього в Японії вийшов рімейк першого мультфільму («Крокодил Гена») , що повністю повторює сюжет оригіналу, і кілька інших анімаційних робіт, присвячених улюбленим героям.

Крокодил Гена, Чебурашка та їхні друзі радують і надихають вже не одне покоління глядачів, в деяких містах Росії персонажі навіть увічнені в пам’ятниках, а в Москві 29 травня 2008-го року відкрито музей Чебурашки.

«Жив-був пес», 1982-й рік

Сценарій для 10-хвилинного мультиплікаційного фільму за мотивами української народної казки режисер Едуард Назаров писав цілий рік.

Проста, коротка історія дружби і взаємовиручки Вовка та похилого сторожового Пса підкорила серця глядачів усього світу. Мультфільм отримав перший приз на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Оденсі (Данія) і спеціальний приз журі на Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів в Еннесі, Франція.

Згідно з даними ресурсу IMDb (Internet Movie Data base) , «Жив-був пес» – один з найбільш популярних мультфільмів, випущених в СРСР.

До речі, в чорнових начерках до мультфільму Вовк виглядав по-іншому, але режисерові здалося, що його зовнішність не відповідає голосу А. Джигарханяна, вустами якого говорить персонаж (споконвічно Вовка повинен був озвучити Михайло Ульянов, але він відмовився через щільний знімальний графік), тому персонажа довелося повністю перемалювати. А звук возів (на початку мультфільму) Едуард Назаров запозичив з кінострічки «Чапаєв».

Вигадані герої анімаційної стрічки гідні звання народних артистів: практично кожна фраза з мультфільму цитується вже багато років, а, наприклад, у Томську встановлений так званий Пам’ятник щастя – 200-кілограмова бронзова статуя у вигляді сидячого Вовка.

При натисканні на певну кнопку герой мультфільму вимовляє одну із знаменитих фраз: « Щас спою!» , «Бог у поміч!» , «Ну ти заходь, коли що» та інші.

«Їжачок у тумані», 1975-й рік

У 2003-му році творіння Юрія Норштейна за результатами опитування критиків і мультиплікаторів з різних країн визнали кращим мультфільмом всіх часів і народів.

З часу випуску на екран історія про Їжачка і його друга Ведмедика вийшла за рамки дитячої анімації і стала справжньою філософською притчею. Мабуть, найкраще про мультфільмі сказав його автор: «Там немає ніякої інтриги в дії, там немає ніякої динаміки дії. Цілком імовірно, що в “Їжачка в тумані” стався щасливий випадок збігу всіх елементів».

Основою для мультиплікаційного фільму послужила казка Сергія Козлова, а після успіху «Їжачка» було створено ще кілька короткометражних екранізацій, але жодна з них не стала такою ж популярною.

Є думка, що прототипом образу головного героя послужив профіль співачки і драматурга Людмили Петрушевської (про це, зокрема, у своїй книзі згадує сама Петрушевська), однак Норштейн описує процес створення Їжачка трохи інакше: мультиплікатори перепробували безліч варіантів, зовнішність майбутньої «зірки» постійно змінювалася. Режисер кричав, що навіть після секундної появи герой повинен «віддрукуватися» на екрані, і, врешті -решт, дружина Норштейна і за сумісництвом художник його мультфільмів Франческа Ярбусова, зробила саме так, як потрібно.

До речі, друге місце в рейтингу найкращих мультиплікаційних фільмів також належить Юрію Норштейну – це анімаційна стрічка «Казка казок».

Bohdan.org.ua


Позначки:,
Copyright Pingv.in.ua 2015-2017. All rights reserved.

Оприлюднено 12.09.2013 pingv.in.ua в категоріі "Калейдоскоп

Залишити відповідь

ввійти на сайт через 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code